Вечорами мандрую в минуле

Вечорами мандрую в минуле, зустрічаю колишніх людей,
Вони всі мене майже забули,їм незручно грать ролі гостей.
Я радію появі їх щиро, посміхаюсь до кожного з них,
Говорю, що прийшла до всіх з миром, адже згадувать щось – це не гріх.
Я віддам все, що винна, цим людям, про прощення благати почну,
Бо болить дуже-дуже у грудях за минулу провину-вину.
Я заплачу, так гірко заплачу, що всі сльози струмочком збіжать,
Коли милого знову побачу, знову буду його проводжать.
Запрошу на розмову тих друзів, що від дружби безжально втекли,
Пригадаєм, чому на тій смузі зберегти ми себе не змогли.
Вечорами мандрую в минуле, де сюжети беру для віршів,
Я нікого й ніщо не забула, бо це частка моєї душі.