Тільки угору

Тільки угору. Небо заглядає в очі
Високе-високе і світло-синє.
Нечасте сонце, хоча й холодне,
Та все ж єдине дарує крила.

Світ потопає в осені. А я в безодні.
Чорні-чорні обридлі думки.
Ночами, що до безумства холодні,
Лізуть по стінах їх павуки.

Забути б. Забутись. Напитись
До безпам’ятства під дощем.
І лікувати застуду. А душу?
ЇЇ, заблудлу,прикрити від всіх плащем.