Троянди цілуватиме його

її віднині просто не впізнати
і ніби шепіт той і голос медовий
та все ж вона приречена страждати
допоки крила обпікає буревій

допоки хвиля ще тремтить у морі
а ластівка звива гніздо
вона чекатиме ,безкрила, на просторі
троянди цілуватиме його

допоки омивають серце зорі
а ясен хворий від снігів шумить
вона чекатиме вітрила пурпурові
себе втопивши у глибокому Дніпрі