Вона затамувала подих від хвилювання. Незрозуміле відчуття пригнічувало та вводило в депресію. У голові перепліталися десятки питань, сотні відповідей і на одного адекватного пояснення.
Нові стосунки відкривали нові грані та можливості, перспективи, нове бачення світу. Вона так давно чекала саме такого, як він, який зможе заповнити пробіли і пропуски, стерти попередні невдалі досягнення.
Наче все йде,як потрібно, але декілька смс можуть порушити спокій, особливо такої емоційної людини.
«Он до сих пор любит, всё время говорит только о ней, и статусы написаны той самой, с которой не так давно расстались. Открой глаза, она до сих пор в его сердце!»
А як же я?... Як же так можна використовувати людину, щоб втамувати свій пекучий біль?... Я не лялька, щоб мною гратися,і викидати,коли заманеться… Я справжня,я хороша. Я стала хорошою, готуючись до нових стосунків, збалансувавши весь безлад, викинувши весь непотріб геть…
Боляче… Незрозуміле відчуття… Наче тебе штовхнули у спину, дали ляпаса, підло пожартували… Я почуваю себе п’ятирічною дитиною, яку образили, а вона не розуміє чому.
Я не знаю, що робити.
Серце більше немає сенсу слухати, воно так часто мене підводило.
Намагалася жити надією, яка переповнює нас обох.
Чи лише мене…
Питання… Біль… Літри чаю замість ліків. Його фото. Її образ в голові. Втекти б від цього всього. Та від себе не втечеш…
P.S. I hope, you’ll understand and ask me. If not… We’ll continue to play happy people.
|