Як поляжу в сиру землю

Як поляжу в сиру землю
Ясне небо не померкне
Я ж заб’юся водограєм
Напою геть спрагле серце.
І у стрімкому потоці
Розіллюся на роздоллі.
Я ж умию тьмяні очі,
І поглину твої сльози.
Пригорну в пелени сині,
Щоб торкнутись наостанок.
Воля – рідний дім віднині,
Не вернутись мені, мамо.
Увесь вік свій не поснути,
Лиш марно бити береги,
Витись по стежкам забутим,
Прошу, ім’я моє збережи.
У широкім милім світі
То уся моя святиня.
Ім’я, що з уст твоїх лунало,
Й любов до скону єдина.