Незабутня подорож

Темно, сиро, листопад, покидаю батьківщину,
Задля блага всій сім'ї їду я в чужу країну.
На очах в дружини сльози, відвертають погляд діти,
Залишаю на пів року найдорожчих в світі.

Буду часто сумувати, згадувати матір,
Напишу листа з європи, підбадьорю тата.
Я згадаю вашу ласку, як мене малого,
Умивали рано вранці чистою водою.

В Португалії тепло',спіють мандарини,
В ресторанах дони Педри п'ють червоні вина.
Барабанить в вікна дощ, кожен день тут зливи,
Плаче по своїм синам ненька Україна.

Посміхнись моя сім'я, скоро буде свято,
Їду я із чужини, дім свій будувати.
І лиш в спогаді моїм буде та країна,
Де великі трударі, п'ють червоні вина.