невпинно мчать літа

Невпинно мчать літа, безповоротно протікають роки,
З складних життєвих ситуацій виносимо свої уроки.
В волоссях проступає сивина, як знак,
Набута досвідом це мудрості ознака.
В минувших днях я не жалкую ні про що, і навіть,
Якби я зміг, нічого не хотів би поміняти.
В житті ми кожен режисер своєї долі,
Зібрати лиш потрібно силу волі.
Забувши про свої незгоди, відкинувши сумні думки,
Відкрити друге дихання життя потрібно.
І не надіятися більше ні на кого, крім себе й бога,
Щоб не стряслось, не ображай, прошу тебе нікого.
До світлих задумів схиляйся над усе, велично,
Залишити потрібно після себе щось, бо ти не будеш жити вічно.