не знаю...

Не знаю чого я більше прагну, життя чи смерті,
Чи може просто тліти в рутинному бутті.
Колись пустила в світ мене на щастя мати,
Не думала, що буду жити в вічнім каятті.

Не милим став мені тутешній світ,
І вже не вірю, що здійсниться заповітна мрія.
Як у вогні остання гілка догора,
Згасає разом з нею і моя надія.

Не так давно я ще радів усім святам,
І в перспективі планував в житті події.
Та переломним став один жахливий день,
Коли розбились вщент мої щасливі мрії.

Я щиро вірю, що немає в світі бога,
Інакше ці страждання я терплю від кого?
А якщо є, навіщо так жорстоко,
Рве мою душу на шматки для чого?