Сльоза на очах,за вікном листопад,
Я сьогодня не зможу спати вночі,
А ще зовсім недавно, годину назад
Своє тіло і душу віддавала тобі.
Ти ще вчора казав :"не покину тебе",
Що без тями люблю і навіки це все,
Та свічка затухла, погасли вогні,
І моє вже життя не належить тобі.
Я хотіла тобі життя присвятить,
Я просто хотіла любити і жить,
Та вітер задув полумя на свічках,
І кохання, назавжди, в наших серцях.
Потяг метро, я закутана в сум,
Всі люди навколо незнайомі, чужі.
Гамір навколо, та я сповнена дум,
Про тебе мій милий, про очі твої.
Та очі ті більше ніколи не будуть,
гіпнозом для мене не будуть вони,
Може час пройде і я все забуду,
як в морі кохання затонули човни.
Я хотіла тобі життя присвятить,
Я просто хотіла кохати і жить.
Та вітер задув полумя на свічках,
І кохання, назавжди, в наших серцях.
Та я не забуду твої руки в руках...
І присмак кохання на наших вустах...
|