Вечорниці

У будній день-після роботи,
В краі далекім край села.
Зібрала молодь вечорниці-
Коли калина зацвіла.

Зійшлися хлопці в вишиванках,
З бандурой старця занесло.
Семен пришвендяв з балалайкой,
То ж вінмузик, на все село.

Дівиці в сукнях полотняних-
Бо більш нічого не було.
тоді воно,було не диво-
В румянах з буряка чоло.

Розсілись парами в світлиці-
Насіння з гарбуза плюють.
На ганок вийшли молодиці,
Розмови між собой ведуть.

Колись--висловлює Крижиха-
Заїздив панич на село.
То ді і ми не знали лиха,
Бо жменёй сипав серебро.

Бандура в хаті загурчала.
Ібандуриста тихий спів.
Повідав-"Гриця отруїли-
За те що разом двух любив".

Веселкой молодь танцювала-
Поки з підлоги чорна пиль,
Спітнілі лби не повкривала,
Та кашель горло не забив.

На небі зорянянім темрява.
То мабуть місяць зцибрив чорт.
Унёго всеодна забава,
Бо він прудкий як панський хорт.

Господа в чарку наливає-
З ячменю приторне вино.
Семен же дулю посилає
Малим-що дивляться в вікно.

Уже і хата опустіла.
Та де-не-де,ще чути спів.
Та ще-собаки огвалтіло,
Гарчать на тих,хто в хлів забрів.