Мрія

Як і небо, така ж далека,
Й недосяжна –
Вона летить немов лелека
У просторі відважно.
Легка і світла,
Неначе сонячне проміння,
Як троянда – вона тендітна
І примарна немов видіння.
Полум’ям – вона серце гріє
Коли бере в полон.
І душу всяку плекає, жаліє,
Та знов розтане наче сон.