Я так люблю ту дивну осінь

Я так люблю ту дивну осінь
Всю ту природу, ті квітки
Люблю коли ніхто не просить
Від неї счастья навіки

Люблю дивитися в віконце
І сльози бачити її
Тому що приховати легше
Від всього світу, так свої

Вона вбиває все навколо
Як лютий звір, вона все рве
Ти знаешь, це не випадково
Її все дуже втомлює

Ті люди, що не помічають
Нікого, лиш самі себе
Але коли вже щось втрчають
Для них прозріння настає

Природа дуже вже стомилась
Нам осінь шепче кожен рік
Що в людей совість загубилась
Вона кричить, бо біль, той крик

Але не знаю я напевно
До чого біль цей приведе
Можливо, все це так даремно
І непоміченим пройде

Я так люблю ту дивну осінь
І помічаю навкруги
Як порятунку вона просить
Якоїсь сильної руки……