Другу

Минуло літо і дитинство відцвіло.
Забуто все: образи і печалі.
Та зроблене мені колись добро
Я кожную хвилину пам’ятаю.
Чи пам’ятаєш, друже, милі дні,
Щасливі дні щасливого дитинства?
Тоді були веселі і малі,
І шурхотіло під ногами жовте листя.
Чи пам’ятаєш,друже, як колись
Дивились, як жене по річці вітер хвилі?
Дивились, як схилялись колоски
На жовтій золотавій стиглій ниві?
Чи пам’ятаєш ти таночок риб,
Які в прозорій глибині кружляли?
Як загорались зірочки малі
У вишині бездонній? Пам’ятаєш?
Прекрасні, милі, добрі, щирі дні…
Щасливі дні щасливого дитинства…
Залишились лиш спогади сумні
В безмежній тишині сумного літа..