Вінець хліборобської долі.

Завітаю до хлібного поля,
Стиглий колос в долоні візьму .
Дозріває пшениця поволі,
Незабаром комбайни підуть.

Скарб землі, що довічний у світі,
Золотий урожай соберуть.
Потім будуть: і свято, і квіти,
Запашний хліб жінки напечуть.

А до того, на чистому полі,
Лемехом пласт землі підіймуть.
Ніби ковдру розпушать, розорять.
В грунт дозріле зерно покладуть.

І ростиме воно ніби доля,
Набираючись сил щодоби.
То вінець хліборобської долі,
Хліб, у кожного, що на столі.