Solo sapiens

Між голками колючими поглядів,
Між відлуннями битих сердець,
Навмання, навздогін, навпростець…
В прірву точно такого ж дня…
…Пам'ять ріже як сохла стерня,
І горять слів зів’ялих копиці,
І встромляє ломакою в спиці
Час рахунок намотаних кіл…

…Обернись… Що ти бачиш довкіл?...
Лиш криві та затерті люстера,
Знов нещадно пече люта сфера,
Розпач янголів, плач Люцифера,
Ржаві , злизані зубці серпів…

По пустелі, де висне зі стелі
Шмаття ваття в кривавім багатті,
Сам з собою, ні бою, ні раті,
Без балансу, на тертім канаті,
Між розхристаних вітру гвинтів…