Не забувайте мову свою

Розмовляй більше рідною мовою своєю,
Щоб довести, що ти тут народився.

Ти зустрінешся с тою волею,
На яку ти весь цей час злився.

Я на неї більше не злюся
І з неї не глумлюся.

Тому що ця мова має свою історію,
Вона завжди вливається в душу мою.

Це українська мова,
Пам'ятайте і не забувайте.

Вона є головою слова
І перед нею голову схиляйте.

Ні одна мова стільки перешкод не подолала,
Яку велику долю ця мова мала.

Вона героїчною у світі стала,
Тому що поганих думок про всіх не знала.

Вона пережила часи Київської Русі
Коли не було її, ще у ті великі часи,

Коли монголи і татари знищували Русь,
Не забудьте про це, ось.

Коли були ті козацькі часи,
Які запам'ятав увесь світ,

Вони збирали повстанські маси
І переживали багато літ.

І ті ж гетьмани,
Які боролися з панами,

Воювали і не здавались,
Тому що в Украіну закохались.

Пора Шевченка-кобзаря,
Стала для усіх ударом,

Того великого героя
Який домігся свого бажання з великим шрамом.

У період світової війни,
Німці й росіяни боролися за ту країну,

З якоі боялися обоє зійти
І яка вже мала свою мову солов'їну.

Але все ж украінці доміглися свого,
Вони стали незалежні

І я не можу придати батька мого,
Тому що від нього ми стали залежні.