Нiмi далi

Одинокою нотою серед штормів,
Хвиль диссонансів цей погляд в провалля
Забутих розкутих часів…

...

…В хащах нейронних лісів,
В диких сплетіннях коріння,
Чуєш відлуння сумління,
Чавиш вологу з каміння,
Бачиш стежини, із котрих
Потім змостили дорогу
В пастку розірваних слів…

…У лабіринті бажань
Часом розхристаних душ,
Топчеш шляхи навмання,
Та не виходиш за коло…
…Стіни гранітні довкола,
Злі, незворушні орбіти,
Вежі криві, непорушні,
Бентежні розбиті серця…

…З неба – ні слова Мерця,
Скинувши в прірву зі трону,
Прагнучи правди полону,
Знову в колючу корону…
…Файлом в музей помилок…

…Той же шумить Колізей
Котрий від манни вже змок,
Давиться хлібом, хоче видовищ,
Весело, дружньо, охоче
Сунеться натовпом в прірву,
Кодом програмним белькоче,
Прагне все нових родовищ,
Де ще строкатіша мапа…

Більше нічого не буде...
Механізована лапа стисла за горло,
Тягне в Едеми, де тріскотливі модеми
…Поміж собою, уже про своє…

...Чуєш,зозуля ритмічно кує
В такт барабану та басу?...
…Час відбиває за межі ,
В плазму мигтючого іконостасу,
В кігті та зуби ведмежі…

…Далі, – мережі-коржі…
Розуму мертва вершина…
…Майже дозріли в Машину,
В пастку без сиру мишину,
Хочеш, ковтай ціляком…
…Швидко знайшли яму ласу,
Те що шукали-знайшли…

…Далі – сухі, німі далі,
Мертві кристали, зірвані маски,
Тліючі гори зі сталі…

…Вічні, бінарні скрижалі,
Жала жалю, туго втягнуті пАски
І кайдани на зап’ястки…
…Сірим бетоном цифри
В прагнучу зерен ріллю…