Моїй Україні з великою любов’ю
Я їхала дорогами туди, де сонце стомлене
ховається за обрієм. Повз жовтії поля.
Де Ворскла в’ється стрічкою поважно та розмірено
і тихо омиваючи затоплене гілля.
Я їхала… Переліски й луги мене вітаючи,
збігалися на заході. Березові гаї
й тополі де шикуються, дуби стоять столітнії,
де миють коси вербоньки у сивому Дніпрі.
Я їхала над кручами з лісами віковічними,
де Дністер стрімко кидає камінчик, мов листок.
Де береги єднаючи, з привітними хатинками,
провиснув на Латорицей старий гнучкий місток.
Я їхала Карпатами величними та синіми,
де високо під хмарками сховався поміж гір
серед смерек-красунечок і ялиць величавіїх,
і кам’яних розсипищ блакитний Синевир.
Де чистий Уж звивається поміж старими липами,
де куполи величнії костьолів і церков.
Де сонце світить яснеє. Де люди посміхаються
так щиро й доброзичливо. Панує де любов.
Там чорноброва дівчина волошками уквітчана
В сорочці-вишиваночці всміхнулась: «Хай щастить!»...
_________________
Додому поверталась я моєю Україною.
Я їхала Вкраїною із заходу на схід.
20-24.06.2014
Здесь можно просмотреть и послушать
адр#youtu.be/fthTuQ0b4d8
|