Крила

Пліч-о-пліч, обабабіч дороги…Віки...
Гіркі ріки сИвого люду
Хоругви несуть далі руки тремкі,
Крізь зливи зухвалого бруду…

…Вздовж сохлої течії денно, вночі,
Буденно ,злиденно... Блаженно…
Без сили нести заржавілі мечі,
Синхронно їх склавши…Смиренно…

…

Знов гуркіт сердець… Ріки-вбрід, навпростець,
Дзвенять струн тугих відголоски…
Все вище, до Сонця, крізь хмар холодець,
І пір'я знов поспіхом воском…

…Вгорі закрутило знов чорні вітри,
Прорвав подих часу вітрила,
Зігріті настоєм суцвіття журби
Летять ниць Ікарові крила…

Знов правити шлях вздовж сумних берегів,
В пустельних полях…Та потреба
Воскресне в свій час, біжучи батогів
Знов крила мастити до неба…