comme a la guerre

Ламаючи маючих рацію в ротації декорацій,
Геть видравши ребра грат під шум аберацій довкола,
Вгинаючи в коло квадрат ,на милицях скриплячи, кволо
В шпарини повзе каганат…

…Летять з шахівниць навмання до неба спочити душі,
Горить під ногами стерня, задушшя слів зайвих суші,
Знов дивиться стомленим оком байдужий до правди прокок
І каже, що так було зАвжди…

…І вітер здіймає пісок ,і носить його по колу…
Часів геть забутих помолу ковтають скриплячі жерна…
І труть все на пил сповна…-Як звати тебе, навіжена?...
-Як звали завжди…Війна…