Пазл

Заплющені очі охочі до щастя сліз…
Розбещені ночі зрадливого благочестя…
Годуй тамагочі душі, що такою зветься,
На битих дзеркальних сферах малюй ескіз…

Знайомі давно, кожен дотик – як голий нерв,
Перерви що бУли не в силах все стерти. Агонія…
Синхронна двох тіл вириваючи дах кататОнія
Прихованих чирв у затертій колоді резерв…

…

Шикуй навмання в сподівання на рим тертя
Відлуння тих кіл, що крутили гвинтами подих…
Їх пазл випадково зійдеться без шпарок жодних,
Та знов розлетиться як попіл,у забуття…