Мине i осiнь

Гілля скрипить. Рве небо груди,
Блукають сни в рудому лісі,
Все шепче жовтень таємниці
І йдуть з нівідкіля в нікуди
Години, дні, дощі і люди…

Цих поглядів німі питання,
Ці чорні німби парасолів,
Ковтання слів, сумні метання,
Мед ліхтарів в калюж розсолі
І хвиль жалючих коливання…

Минає все. Мине і осінь,
Загорне грудень в білу ковдру
І рік старий, зламавши хорду
На хвойних радощів покосі
Впаде мерцем …Німим і босим…