№177

177
В житті бувало і не раз,
Що не минали ми суму і образ.
Були і темні дні і світлі ночі
Були палкі вуста були й вологі очі.

І все ж заходимо на новий на новий віраж,
Мов той літак на піку стелі.
Ми, мов спраглі у пустелі
Оазису шукаємо – навколо лиш міраж.

Сторінки пам’яті гортаю
Поради в осені спитаю,
Чому в стосунках посуха,
А на душі лише мороз.
Вона ж мовчить, не слухає
Любов не місто гроз.

Звичайно можна винного знайти
Ним є частково я, частково ти.
А, як нам втрачену ідилію знайти.
Не знаю я, не знаєш ти.
VVV.