Остання осанна

Пророки знають, та мовчать. Осанни в прірву не співають.
З проміння знову би зачать... П’ють янголи, зітхають горни
І носять смоляні ворони колючий хмиз на вівтарі.

Отари - цвинтарі - царі. Базари - букварі - зневіра.
Із острахом штовхають звіра з пустої шахівниці вниз,
Тече густий, кривавий слиз в утробу льодяну барлогу.

Ведмежа жовч кипить в мережі. Тривога скаче по межі.
Похилені слонові вежі, розриті корені, в кориті
Гризуть щури останнє збіжжя і точать ікла та ножі…