Iржа

Останній подих року, бліді химери хмар,
Убога втіха оку серед бетонних шпар,
Ікар розкинув крила, Сизиф турнув з гори
Важку гранітну брилу, чекай тієї ж гри.

Край календарних рамок у гранках чорних дат,
Осанни на останок, танок в утробі грат,
Що в торбі у нового - шторми хмільних голів,
Гвалт сталі на порозі та хвилі мертвих слів.

Засніжені могили, зманіжені рядки,
В глевких обіймах ночі стрекочуть вітряки,
Повзе між лез медуза, гризе нутро іржа,
Потрави варить муза, твереза та чужа.