Собi чужа

Розхристана, собі чужа
Весна вколисана вітрами,
Ріллі вологі, чорні шрами,
Смарагдові латкИ сукна…

Медові промені у сни,
Шляхів тенета на долоні,
Гра в долю на пустім пероні
Між стін, дротів, машин, дахів…

Холодні очі, тепла плоть,
Розламані ключі у хмарах,
Сухий бур’ян в розквітлих марах,
Рогатий радник на плечі…

Лелечі крики, щебет рим,
Гори свічею, пий потраву,
Грай ту ж набридлу вже виставу
І воду сліз крізь сита лий…