Навмання

Навмання, по зарослим стежкам,
Де полин та засохле коріння,
Чорні круки по чорним гілкам,
Небокраю криваве горіння…

З краю в край, затираючи слід,
Видихаючи пар молитовний,
Неба тисне скляний моноліт,
Обертаються стогнучі жорна…

Навмання, по колючій стерні,
Вздовж міцної стіни мертвих істин,
Вітру криє батіг по спині,
Хоче темрява давлюча з’їсти…

З краю вкрай, темних рим водограй,
Урожаєм заповнена форма,
Пий те зілля, у хвилі пірнай,
Роздувай охолоджене горно…