Голодна тiнь

Кущами, розкаряччами, не раз те очі бачили,
Не клянчити, ще ба чого, ні в неба, ні в ріллі…
ПлутАє тінь, сирітсвує, між ліхтарями – клячами,
Шукає бо наступного, хто маститься в золі…

Що трапиться - те трапиться, до п’ят пристане п’ятами,
Той далі йде, не квапиться, та хвиля криє вже…
Вужем долу звиваючись, від сонця бо ховаючись,
І щебінь лущать ратиці, і ріг іржу скреже…

Дзвенить луна в потилиці, думок засохлі милиці
Ще силяться : мо справиться, бринить тонка струна…
Тінь душу п’є, схлинається, як маятник гойдається,
Вже регіт божий мариться та пІсні цвіркуна…

Кущами, розкаряччами, між ліхтарями - клячами,
Знов виє траєкторії та лінії пряде,
З золою манна злиплася, зморилась тінь, схилилася,
Зцілилась, в камінь влипла се й нову поталу жде…