Коли серце пусте вiд надiй i образ...

Коли серце пусте від надій і образ,
Вкрита сніжна пустеля потравою слова,
Тисне в’яле коріння сталевий каркас
І крізь сита таблиць ллється цифри полова…

Шифри духу затерті, роздерті навпіл
Зашкарублі облуди набиті тирсОю,
Списи вбиті в пісок, хмари рве частокіл,
Небо чорне лякає німою красою…

Смуги білі і чорні в зіницях ряблять,
Шахівниці пусті тло застигле мозолять,
Ні тенет, ні лещат, ні скриплячих розп’ять,
Лиш оголені рими *спинися вже* молять…