Римуючи чорне i бiле

Лід мозку прогрій, римуючи чорне і біле,
За обрієм мрій, посеред скляних пірамід,
Нитки траєкторій, у в’язці ключі заржавілі,
Свічки плачуть воском, дозрівши, в сон падає плід…

Евклідів полон, проекції тіні на стінах,
І хіть на колінах до шепоту тисячоліть,
Тавруючи мить, римуючи чорне і біле,
В рясний зорепад, де у горні натхнення згорить…

Колюча стерня сподівань, веселкові омани,
Застиглі вулкани, шамани, що скиглять на ніч,
У яму зерням, в той бік надтонкої мембрани,
Всьому що було і що буде одвіку опріч…