Лiру на дно

Під мармуром панциру гонор мінору,
Темний реактор , приливи в корі,
Зламаний вектор, нора монітору,
Вітер хитає криві ліхтарі…

Рими скрипучі тонучі в вирвах,
Очі закляклі у клоччі рясному,
Звірі у лігвищах, музи у стійлах,
Мар поторочі, відбій метроному…

Роєм на рій чорні янголи ночі,
Дощ лущить шиби, чирви шкребе,
Стіни – мембрани, рулади пророчі,
В морі краплина, чи те ще цабе…

Здайся, пропащий, лінії долі,
Солі на рани, в хащі сокиру,
Пащі розірвані, зіграні ролі,
Нервом, навпомацки випести міру…

Ліру на дно, човен хвилям на втіху,
Рветься від сміху володар ключа,
Віхола… Сніг криє райдужну стріху,
Подих реалій, задута свіча…