Слышишь , малышка ( перевод)

Чуєш, маленька, що я тобі скажу?
Ти – шизофренік. Ти перейшла межу.
Доки тобі зірками горять степи,

Ляж на кордон.
Наплюй на вододіл.
Спи.

Досить істерик. То не твоя вина,
Що у тобі триває чужа війна.
Мегадержава – кожна – бере своє.
Ти – їхній кінчик пальця:
Тримай, що є.

Все, що ти маєш, − це золоті лани,
Де помирають чорні твої сини –
Ніжні убивці матері…
Згинь або,
Як накопичиш злості, − зроби аборт.

Захід – не вихід: там забагато дна.
Підеш на Схід – тобі взагалі хана.
Досить бомжем блукати між них обох:
На середині − кров’ю прошитий Бог.

Не піддавайся сумнівам.
Балансуй.
Поміж вовків завжди удавай лису:
Ту, що ловила рибу, зламавши лід…
На Колобку, як прищ, виступає піт.

З’їж його:
Він дозрів для твоїх зубів.
Справді, мала, він зла тобі не зробив:
Просто його зліпили, щоб ти могла
Злом у собі убити зачаток зла.

Доки в твоїх костьолах лунає Бах, −
Можеш бички кидати у бензобак.
Можеш палити у ресторанах, де
По туалетах гордо стирчать біде.

Знаєш, маленька, як я тебе люблю?
Як я тобі прощаю відкритий люк?

Впавши у нього, ти відчуваєш злет…
Так помирає, серденько,
Твій Поет.
( автор Евгения Бильченко)
-----


Слышишь, малышка, что я тебе скажу?
Ты - шизофреник. Ты перешла межу.
Звезды покуда зорко горят в степи,

Ляг на кордоны ,
Водоразделы.
Спи.

Хватит истерик. То не твоя вина,
Что в тебе где-то чья-то идет война.
Каждая мегадержава берет свое.
Ты - есть их кончики пальцев:
Держи, что есть.

Все, что ты есть- это те золотые поля,
Где умирают ,чернея, твои сыновья -
Нежно убившие мать свою ...
Сгинь ибо,
А как накопится злости, - твори аборт.

Запад - не выход: там много иного дна.
А на востоке - тебе вообще хана.
Вдосталь блуждать бомжами меж них обо...:
На середине - кровью прошитый Бог.

НЕ поддавайся сомненьям.
В балансе суть.
А посреди волков превратись в лису:
Ту, что ловила рыбу, ломая лед ...
На Колобке, как прыщ, выступает пот.

Съешь его:
Он дозрел для твоих зубов.
Правда, он не со зла причиняет боль.
Просто его слепили, чтобы ты могла
Злом в себе изничтожить зачаток зла.

Знаешь, пока в костелах рыдает Бах, -
Можешь бычки бросая под бензобак,
Можешь курить в крутых ресторанах, где
По туалетам гордо торчат биде.

Знаешь, малышка, как я тебя люблю?
Как я тебе прощаю открытый люк?

Только упав в него, ощущаешь взлет ...
Так умирает, сердечко, и
Твой Поэт.