Чарівний сад

Почула, у садочку хтось питає:
«Навіщо дятел дерево довбає?
Хіба мурашок на землі не вистачає?»
І вже за мить там хтось відповідає:
«Він деревця ретельно доглядає,
Від шкідників дрібних уберігає!»
Підходжу ближче – там дівчатко грає,
А поряд бабця яблучка збирає.
І далі дівчинка з цікавістю питає:
«Але ж хіба це так він доглядає,
Коли кору із силою довбає?»
Бабуся знову їй відповідає:
«Він так ретельно всіх мурах збирає!
І плід майбутній тим благословляє.
Ось глянь, дитинко, сад який ми маєм,
Як прадід вчив, за ним і доглядаєм.
Це завдяки йому з тобою тут гуляєм,
Маленький пагін цілий сад рождає.
І кожен з нас про рід свій пам’ятає,
Бо той хто про коріння забуває,
Той тільки лихо і недолю знає».
І тут бабуся яблучко зриває,
Дає онучці і до неї промовляє:
«Скуштуй цей плід, що сонечком він сяє,
І весь наш рід великий пригадаєм!»
«Бабуню, щось для тебе маю:
Давай-но ще рослинок насаджаєм!»
Вже скоро по-новому забуяє
Цей сад – і барвами заграє.
Бо той, хто про родину пам’ятає,
Величний диво-сад він має.
Хай Бог поліття нам усім дарує,
Молитви щирі неодмінно чує.