На останній межі

Люта помста зими за відлуння тепла,
В кришталевих очах лід колючих зірок,
За мембраною скла клена чорна мітла
Неба стелю дере до кривавих дірок...

З перемішаних снів роз'їдаючий вар,
З перемитих кісток піраміди - слова,
І поети - вовки серед сірих отар
Рими сиплять сміття, і млинОм голова...

Лютий сушить калюжі морозом і злом,
Душ порожні мозолі на віри золі,
На останній межі, де думок монохром
Та молитви вужами на мертвій ріллі...