Помста

Сказано – зроблено, спалено всі мости…
Помста. Порожнім містом між манекенів_
Поряд дурману з ружею не цвісти,
І не ламати коди тотжніх генів…

Наскрізь, ножем крізь масло, слизьким вужем,
Сни ґвалтувати, мантри шептати, грати,
Вітер оближе, випадок збереже,
Вечір крилом накриє, дарма шукати…

Сказано – зроблено, зламано всі ключі...
Поглядом вовчим жалити незнайомців_
Рими колючі, тінь на її плечі
Дивиться в мертве, холодне, весняне сонце…