Вбита тінь

Земля хлинається від злив,
Травневе небо беззолоте,
І спогаду раптовий дотик,
Що в серці борону прорив
Руйнує монохромні сни...

Вже стане сивої весни,
Сухі вуста, останні ноти,
П'янкий, важкий дурман скорботи,
З туману часу голоси,
Порожні чаші, вбита тінь...

Серед чужих орбіт сплетінь,
Під мулом зайвих слів воскресни,
Голодний, чорнокрилий месник,
Що звик до висоти падінь
У світлооке забуття...