Одаркина Наталка (гумореска)

У Заріцької Одарки,
Гарна донечка Наталка.
І красива і спесива,
І коха її, Гаврило.

Закінчивши школу, та,
Їде в місто із села.
Щоб здолати там науку,
І професію здобути.

Проводжати із села,
Прийшла вся її рідня.
Мати коштів не жаліла,
Лише б з доньки вийшло діло.

Рік минув лише по тім,
Приїздить дівча у дім.
Не Наталка, Наталі,
Чудо в пір’ях на мітлі.

В двір лише Вона ввійшла,
Впала замертво коза.
Кури кинулись від хати,
В конурі завив собака.

Де колись була коса,
Брита зовсім голова.
Тіло синє від тату,
Ніби змерзло на вітру.

В губах, грудях силікон,
Цвяхи в вухах і кругом,
Вся у фарбі, мов папуга,
Замість брів, якась попруга.

В ніс засилене кільце,
Ніби в привида лице.
Морда краща у корови,
Якщо тій спиляти роги.

Очі вимазані в сажу,
Наталі, видно відразу.
Що сказали у селі?
Нема клепок в голові.

Мати в обморок упала,
Коли донька завітала.
Не впізнала як на гріх,
Розібрав сусідку сміх.

І Гаврило зрозумів,
Якщо дівчина без брів,
То яка з неї дружина?
Показав Наталці спину.

Я звертаюсь до дівчат,
Що до міста приїздять.
Бережіть як зір красу.
Не ведіться на тату.



21-01-2015 р.
-----------------