Спогад не про те

Все нижче око золоте, сивіє серпень, жухнуть сни,
Зірвався спогад не про те у прірву грішної весни,
Там, де вузлом плелись тіла, горіли ночі, дні пливли,
І час тягнувся, як смола, і поряд янголи були...

...Дрижали ліри в унісон і брали серце за живе,
Чи рана зідрана, Ясон, руно згубивший, заживе...
Зломивши крила прагнеш дна, як прагне дзеркала краса,
Вона вже вкотре не одна, і сльози зникли, як роса...

І бог забув, чий пульс тримав, і лИшив битися об лід,
В останнє він дітей карав лишаючи пекельний слід,
Забутий,скинутий з вершин, розвінчаний, останній бог,
Серед чужих людей/машин смішних ілюзій епілог..