Падолист

Конвульсії версій сенсу життя ковтають зрадливі сни,
Осіннє по сірому жовтим шиття хоч дзеркалу поясни...
Розплескані спогади, чорні дахи, крихти німих птахів,
Чіпляються знову очей реп'яхи за тих, кого не хотів...

Ідилія варива вечора чвар десь поверхом вище_ Ти
Із купи на купу складаєш, злидар, слова що вже лінь нести,
Порожні/тотожні/суміжні нитки, дерев кострубатий хмиз,
Щось шніткоподібне гуде в голові в цей змучений падолист...