Зона дотику

Пам'ять крові війною стурбована,
Першим пострілом, криком ворона,
Чужа, сіра, урбанізована,
Де у міфи душа закована,

Зона дотику ліній розтину,
Павутина дротів виючих,
Кожен свОю гризе істину
Серце суслом зі слів миючи...

В русла сохлі звели течії,
В мед очей чи у лід - відчаю,
Імітації когеренції,
Профанації куці звичаю,

В руці божі ножа доброго,
Хоч і мертвий, - нехай втішиться,
Вже давно білий світ - дорого,
Де граніт як вапно кришиться...