the end

Розірвані ланки, розбещені діти,
Розбиті надії, що далі, _ сивіти,
Зів'яли бо квіти, бо холод і стіни,
Бо небо у згустах кривавої піни...

Розведені реї, розламані площі,
Без неї пірнати в буденності товщі,
Без нього блукати розгублено містом,
І слово до слова на нитку намистом...

Бо зрізані крила, бо очі задуті,
Бо б'є в шиби злива, бо тіні в покутті,
Розбиті надії, розірвані ланки,
І довгих гудків льодяні колисанки...