Тимчасова вiдлига

Порцеляновий ранок, лихоманка думок,
Гра в слова наостанок, і з клепсидри пісок
Витік стрімко і тихо, вікна тисне туман,
Погляд впився навмисно у порожній екран…

Їхні маски тривожні, їхні пестощі – фальш,
Їх світи не тотожні, їхні крила – міраж,
Тимчасова відлига, в рани зідрані сіль ,
Вже прочитана книга, неба сірий кисіль…

Порцеляновий ранок, стерті поспіхом сни,
Часу зчавлені чверті, нічиї голоси,
Знову гра у вагання, знову якір на дно,
Хворобливі питання, нецікаве кіно…