Ранкова пора

Прямую у балку, як сонце зійшло.
Далеко позаду маячить село.
Спів пташок лунає у вербах густих
І вітер ранковий вже майже затих.

На сонці виблискує килим із трав.
Дрімає в колисці із пагорбів став.
Іду босонога повз річку в росі,
Милуюсь, дивуюсь ранковій красі.

Криниця старенька, дзюркоче струмок,
Нога поринає у мокрий пісок.
Прозора і чиста вода, як сльоза,
Вклоняється низько над нею лоза.

Немає нікого у балці навкруг
І свіжість повітря затримує дух.
Кружляє метелик над димом ріки.
Спокійно на серці, приємні думки.