Згоріла балка

Все згоріло із низу і аж до гори
І чорніють навколо понурі бугри.
Зникла разом з травою уся мошкара.
Хто ж це випалив балку, мабуть дітвора?

Сумно погляд блукає, іду навпростець,
По воді попіл гонить легкий вітерець
Як це так, чи не бачили їхні батьки,
Чи тепер діти роблять усе навпаки?

Тож позбавили балку природи, краси
І росинка неначе краплина сльози,
Впала долі у тузі на чорну стерню,
Загубивши вчорашню зелену рідню.

Серце крає, як можна, жорстокість яка,
Піднялась як на вбивство дитяча рука,
Я у розпачі, виросте що з тих дітей,
Чи ще можна зробити з них справжніх людей?