Великому Тарасу

І буде завжди сонце, небо, поле,
І будуть завжди люди на Землі…
Таких, як ти, не буде вже ніколи
І не було ніколи взагалі.

Поет, кобзар, співець людської долі,
Ти закликав «і мертвих, і живих»,
Жадав і прагнув для народу волі,
Бо сам з простого люду, сам із них.

Борець сміливий, духом нездоланний,
Митець майстерний, велетень пера,
Настав для України час жаданий,
Омріяна, оспівана пора.

Засіяні тобою плідно зерна,
Колосяться на ниві золотій.
І досі до зірок веде крізь терни
Твій голос правди сильний і живий.

Давно порвали пута і кайдани,
У вільній, новій ми сім’ї живем.
Не тихим, незлим словом на майдані,
А голосно тебе ми пам’янем.