Любов скрізь часи

У вікно дивилась Катерина
Згадуючи милого свого
Як безтямно вона полюбила
Тільки його щиро одного…
Тут почула Катерина
Тупіт коней за вікном
І всім серцем зрозуміла
Що коханий їде в дом.
Швидко кинулась встрічать,
Вже й його собака почав радісно горчать.
І заходить він до дому
У снігу весь в кожусі
Обіймає він дружину
І цілує від душі
І сказав він їй:
«Який богтий я
З твоєй любові і краси».

О любов яка велика сила
Як умієш серце ти зігріть
Що яку б не стріла ти годину
То завжди б лишилась жить

Катя Катя у вікно дивилась
Вже й вечеря стинуть почала
А вона чекала свого милого
Що з роботи щось не повертавсь
Раптом шум двигуну відізвавсь
Катя швидко глянуло у вікно
Із Мустнгу милий показавсь
І ніс до дому тортик і вино
Зустрівсь с женою ніжно цілувався
І сказав він їй:
«Який богтий я
З твоєй любові і краси».

Час ішов, минала роки
І миналося життя

На канапі у квартирі чоловіка жде вона
Кейт наша прекрасна й зачарована душа
Виглядає чоловіка вже із всесвіту вона
Як довго його чекати
Як він знову прилетить
На якусь там мить до хати
І на марс знов полетить
А вона його кохає, а вона його чека
Як колись та Ярославнв свого Ігоря ждала.
Та ось у прозорій стелі
Там де у темряві зірки
Розгляда зелений шатл
Із білим світлом у горі
Боже, це ж ії коханий
Повертається з луни.
Замарілися раптово в неї щічкі чарівні
Як вона його кохає, і чека його завжди
Хай він швидьше прилітає
Із всесвіту і з луни
І заходить він до дому
Із скафандром на собі
Обіймає він дружину
І цілує від душі
І сказав він їй:
«Який богтий я
З твоєй любові і краси».

Минатись будуть всі часи
Митась будуть і ті люде
Але любов така завжди
Була, і є, і завжди буде!