Безодня насолод

Люблю, коли торкаешся мене, кохана,
І відчуваю в цю солодку мить,
Як поступово входжу я у спокій, насолоду та нірвану,
В Такі моменти я бажаю менше говорить

А більш за все волів би я
Твою красу, твій погляд, твої очі
Навіки в своїм сердці зачинить,
щоби ніхто, крім мене не зуміг би
Твоє прекрасне серце розігріть

Тебе я поцілую на прощання,
Як завжди полетиш на небо, наче птах,
Не розумів я досі ті палкі зізнання,
Допоки не прочитав їх у тебе на вустах

Ми разом піднімались вище неба,
А скільки раз ми падали в безодню насолод!
Забути твоє ім'я не можу, хоч і треба,
Бо, на жаль, ти шмара, от холера, моє ж ім'я-Жан Клод.