Ода мисливця

Ода мисливця
Рано вранці, ледь проснувшись,
Швидкоруч зібравши речі.
Взяв з собою бутерброди,
Рюкзачок надів на плечі.
З сейфа витягнув рушницю,
Йде мисливець на пшеницю.
Там, домовившись раніше,
Вже чекають його інші.
Всі одіті в камуфляжі,
Поза поясом ножі,
Йдуть в загінку до межі.
Де кінчається пшениця,
Починається рілля.
На ріллі, сховавшись в ямку,
Сидить заєць спозаранку.
Щоб сіренького підняти,
Треба голосно кричати.
Розійшлись мисливці в ряд,
Стали голосно кричать.
Сполохавсь вухатий враз,
І давай що душ тікать.
Бах, бабах зусіль лунає,
Заєць швидше ще втікає.
І лиш в мріях у мисливця,
Залишається пшениця,
І той заєць, що тікає,
Всі надії відбирая.
Голосно, щось крикнув матом,
Подивившись зайцю вслід,
Сів мисливець на обід.
Розстелили скатертину,
Повсідались навкруги,
Витягли шматочки сала,
Огірочки, цибулину.
Дядя Вітя, так хвастливо,
З торби витягнув линину.
В кожного горілки пляшка,
Розв’язались язики.
Роззнайомившись потроху,
Всі давай чесать байки.
Хто про вдале полювання,
Про рибалку на ставку,
А комусь потрібно просто,
Вилити з душі журбу.
П’ють, їдять, гульба вирує,
Захотілось пострілять.
Порозставили пляшки,
На деревах в лісосмузі,
Порозвішали шапки.
Кожен взяв до рук рушницю,
Навіть той, хто проти був.
І відкрилась канонада,
Мертвий степ увесь загув.
Що за радість полювання!
На природі відпочити,
І не саме головне в нім,
Звіра дикого убити.