Холодний вiсник

За циферблатом скрегіт коліщат,
В лещатах спліну, простору і часу
Зерно на дно, в холонучу пластмасу,
Руїни сну. Вже крильми б’є в вікно
Блідий, холодний вісник рани ранку,
Забудь весну, спровадь до ґанку бранку,
Нехай пірнає в неба сіру гладь…

…

Звір рве ланцюг. Тінь б’є тонкі дзеркала,
Та тінь по стінам стогнучи блукала,
Чекала, вила знаючим пророком,
І сік пила з її палітри ока,
Що вицвіло... Полин вкриває мед…

Перлина сонця. Серця лід. Вперед.
На гострі щаблі грати голі ролі,
Звіряти дати, цифри і паролі,
Ховатися під драні парасолі
Крихких, шаблонних, вичавлених слів…

І спогадів важкий, тягучий спів,
І мар кошлатих ще крилаті форми
Десь там, на крАю чорної платформи
Його навчать платити по боргам
На чорний гріх, на сміх сліпим богам…