По лезу

Вперед, по лезу снів, крізь мрій тернисті хащі,
В пустелю холостих, пустих, загуслих слів,
Вогонь відклекотів, і здобич в вовчій пащі
Ламаючи персти пророчить з неба гнів…

…Не хочуть, наче, йти тими ж шляхами знову
І пнути догори важкий валун бажань,
Труть в жорнах льодяних ілюзії полову
І ллють в колодязь ртуть чужих, німих страждань…

Вуаль спадає ниць, багрянець небокраю
Карає новим днем і зливами іржі,
Звинять тупі серпи, скриплять ворота раю,
Тріщать хрести розп’ять останньої межі…